Найлегендарніша й найзагадковіша печера Центральної Азії, Кан-і-Гут, лежить на захід від Баткена, в гірській місцевості Шадимир, на схилі відрогу Туркестанського хребта. Ця печера має важливе історичне значення, оскільки служила однією з ключових точок на стародавньому Великому шовковому шляху, про що згадується в працях Авіценни.
У 10-11 століттях Кан-і-Гут була центром видобутку срібла та мінералів. Однак, коли ресурси були вичерпані, колись галаслива шахта перетворилася на безлюдну печеру, отримавши зловісне прізвисько «Шахта загибелі».
Печерний комплекс складається з численних печер, провалів глибиною до 40 метрів, вузьких тунелів, що переплітаються, і коридорів. Поєднані між собою, ці елементи ведуть до понад 30 камер, найбільша з яких простягається майже на 70 метрів у довжину та охоплює 100 000 кубічних метрів. Завдовжки понад шість кілометрів, половина з яких була відкрита лише нещодавно у 2017 році, Кан-і-Гут оповита легендами та, як вважають, містить незліченні скарби. Її навіть використовували як місце заслання, куди відправляли засуджених у надії, що вони зможуть знайти багатства або загинути в лабіринтах Кан-і-Гут.







